info@paranich.kiev.ua

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практика

Справа про визнання права власності на об’єкт нерухомості (капітальний гараж) та визнання недійсним рішення районної ради про його демонтаж

У січні 2009 р. наш клієнт -- громадянин К. на фасаді належного йому капітального гаража, який він придбав у власність за договором купівлі-продажу більше десяти років тому, помітив припис місцевої житлово-експлуатаційної організації, яким його було зобов’язано добровільно демонтувати у 15-денний строк належний йому гараж, звільнити земельну ділянку та провести роботи по відновленню благоустрою земельної ділянки. У приписі також містилось попередження про те, що у разі невиконання вимог припису, гараж буде демонтовано в примусовому порядку з відшкодуванням понесених підприємством матеріальних витрат.

В тексті припису вказувалось, що він був виданий на підставі рішення відповідної районної у м. Києві ради.
У рішенні ради зокрема зазначалось про те, що громадяни, яким було надано право на встановлення гаражів за місцем проживання, на даний час змінили своє місце проживання або померли, але їх гаражі не демонтовані і використовуються іншими громадянами, які не мають на це права. Тому районна у м. Києві рада вирішила відповідні попередні рішення виконавчого комітету районної у м. Києві ради народних депутатів про надання дозволів на встановлення гаражів вважати такими, що втратили чинність в частині громадян, вказаних у додатках до рішення, зокрема, і в частині громадянина К., а також зобов’язала районну у м. Києві державну адміністрацію забезпечити демонтаж вказаних у додатках гаражів.

Таким чином, районна у м. Києві рада своїм рішенням оспорила право користування, а отже і право власності громадянина К. на належний йому гараж, порушила це право та створила загрозу знищення належного громадянину К об’єкта нерухомості.

З метою захисту охоронюваного Конституцією та законами України права власності громадянина К. на належний йому гараж від незаконних посягань за дорученням громадянина К. було вирішено оскаржити рішення районної ради до суду. В позовній заяві представник позивача просив суд визнати незаконним та скасувати рішення районної у м. Києві ради в частині, що стосується прав та обов’язків громадянина К., а також визнати право власності громадянина К. на вказаний гараж.

В обґрунтування позовних було вказано, що гараж ще у 1971 році був збудований громадянином Ф. на підставі рішення районної у м. Києві ради, яким громадянину Ф. було визначено місце та надано дозвіл на будівництво цегляного гаража. Згодом громадянин Ф. помер і належний йому гараж успадкувала його дочка --  громадянка Р., про що зазначається у  належному їй свідоцтві про право на спадщину.

У 1997 р. громадянка Р. уклала з громадянином К. договір купівлі-продажу вказаного гаража. Придбаний гараж було зареєстровано у Київському міському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за громадянином К. Правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності громадянина К. на належний йому гараж, було додано до позовної заяви.

Представник відповідача заперечив проти позову та вказав, що в оскаржуваному рішенні районної у м. Києві ради мова йде не про неправомірність використання громадянами гаражів, а про неправомірність користування земельними ділянками, на яких розташовані гаражі, оскільки право землекористування належним чином не оформлене, а тому власники гаражів використовують земельні ділянки незаконно. На думку представника відповідача, спір між сторонами взагалі був відсутній, оскільки відповідач оскаржуваним рішенням не оспорив право власності гр. К. на гараж, а оспорив його право користування земельною ділянкою, на якій гараж розташований.

У процесі розгляду справи представник позивача вказав на безпідставність заперечень відповідача та звернув увагу суду на ту обставину, що зі змісту оскаржуваного рішення не можна зробити висновок про те, що підставою для його прийняття було порушення встановленого порядку землекористування. Разом з тим, у тексті рішення  прямо вказано на незаконність використання громадянами саме гаражів та міститься владний припис про демонтаж гаражів, що створює загрозу знищення майна, належного громадянам за правом власності.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, вирішив позов задовольнити, визнати право власності громадянина К. на вказаний гараж, а також визнати незаконним та скасувати рішення районної у м. Києві ради в частині, що стосується прав та інтересів власника гаража громадянина К. шляхом виключення з додатку до рішення відповідної інформації.

2009 р.

<< Назад

 
G Analytics
сайт создан компанией сделать сайт