info@paranich.kiev.ua

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Консультації

Відчуження частки у статутному капіталі товариства
з обмеженою відповідальністю

Законодавчі акти, що  регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, передбачають можливість переходу права на частку у статутному капіталі товариства, яка належить його учаснику, до інших осіб.

Такий перехід може відбутись як за волевиявленням учасника (продаж, дарування, міна частки тощо), так і з інших, незалежних від волевиявлення учасника підстав  (звернення стягнення на частку, перехід права на частку до спадкоємців тощо).

У цій статті викладено окремі практичні аспекти оформлення переходу права на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, який відбувається за волевиявленням власника (учасника, якому належить частка).

У чинному Цивільному кодексі України (ст. 116, 147) для позначення таких правочинів використовуються поняття „відчуження” та „відступлення” частки, які, на наш погляд, у даному контексті можна вважати тотожними.

Слід окремо зупинитись на об’єкті відчуження. Деякі підприємці помилково ототожнюють відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю з переходом права власності на вклад, внесений до статутного капіталу учасником, який відчужує частку. Деякі так само помилково вважають, що перехід права власності на частку у статутному капіталі тягне за собою перехід права власності на пропорційну до  розміру частки частину майна товариства.

Насправді ж об’єктом відчуження є сукупність корпоративних прав та обов’язків, пов’язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку поділу залишків майна товариства у процесі його ліквідації (припинення). При цьому розмір відчужуваної частки визначає обсяг окремих корпоративних прав, які переходять до нового власника частки. Наприклад, кількість  голосів, яку має новий власник частки при голосуванні на загальних зборах учасників товариства, частина прибутку товариства, яку він вправі отримати  у разі виплати дивідендів, частина майна товариства, яку він може вимагати у разі виходу з товариства, пропорційні до розміру придбаної ним частки.

Що ж стосуються вкладів учасників до статутного капіталу товариства,  то їх власником з моменту внесення стає саме товариство. Відчуження учасником товариства частки у статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників.

На наш погляд логічно вважати, що третя особа, яка придбала частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю у встановленому порядку, одночасно отримує право на участь у вказаному товаристві. Так само учасник, який у повному обсязі відступив належну йому частку статутного капіталу на користь  іншої особи (осіб), припиняє свою участь у товаристві. Однак, у законодавчих актах відсутні правові норми, що обумовлюють вступ особи до товариства придбанням частки у статутному капіталі, а також припинення  участі у товаристві відчуженням частки у повному обсязі. Тому, на наш погляд, прийом до  товариства нового учасника, що  придбав частку у статутному капіталі, а також припинення участі у товаристві учасника, який здійснив відчуження частки у повному обсязі, повинно додатково підтверджуватись відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.

Зважаючи на п. 1 ст. 147 ЦК України та інші загальні норми цивільного законодавства, частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю може відчужуватись на підставі договорів купівлі-продажу, дарування, міни та інших правочинів, наслідком яких є перехід права на відчужувану частку (її частину) від однієї особи до іншої (інших).

Чинне законодавство не містить спеціальних вимог до змісту та форми  правочинів (договорів) про відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Тому при укладенні таких договорів необхідно керуватись загальними нормами цивільного законодавства з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами, зокрема, Законом  „Про господарські товариства”.

При цьому однією  з  принаймні двох сторін такого договору слід вважати учасника товариства, якому належить відчужувана частка. Іншою стороною договору є інший учасник товариства або третя особа, яка виявила бажання придбати частку на певних умовах.

Слід зауважити, що частка  може бути відчужена не будь-якій особі. Закон передбачає безумовне право учасника на відчуження належної йому частки у статутному капіталі одному чи кільком особам, які також є учасниками товариства. Третій особі, яка не є учасником товариства, частка може бути відчужена лише у випадку, якщо інше не встановлено у статуті товариства (ст. 147 ЦК України). Таким чином, статутом товариства з обмеженою відповідальністю може передбачатись право учасника на відчуження належної йому частки у статутному капіталі лише на користь учасників товариства. За таких обставин відчуження частки на користь третіх осіб без внесення відповідних змін до статуту буде неправомірним.

Крім того, у випадку продажу частки третій особі не повинно порушуватись передбачене ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» переважне право купівлі відчужуваної частки іншими учасниками товариства. Для них законом встановлено місячний строк для реалізації свого переважного права купівлі частки, якщо статутом товариства не передбачено інший строк.

Учасник товариства, який має намір вчинити правочин щодо продажу своєї частки третій особі на певних умовах, повинен повідомити інших учасників про такий намір та умови продажу частки і запропонувати їм придбати частку на вказаних умовах.

З метою визначення умов продажу частки у статутному капіталі доцільно з третьою особою, яка має намір її придбати, укласти попередній договір, та обумовити у ньому основні істотні умови майбутнього основного договору купівлі-продажу, зокрема, ціну та розмір відчужуваної частки. Законом не встановлена форма і зміст повідомлення учасників товариства про умови продажу частки, однак, з метою мінімізації можливих ризиків оспорювання вчиненого правочину доцільно здійснювати таке повідомлення у письмовій формі з письмовим підтвердженням його отримання адресатом або через нотаріуса. У повідомленні необхідно  вказати попередньо погоджені з третьою особою основні істотні умови продажу, принаймні, ціну та розмір відчужуваної частки у статутному капіталі.

Лише після того,  як інші учасники товариства з обмеженою відповідальністю протягом встановленого в законі або статуті строку не виявлять бажання скористатись своїм переважним правом купівлі частки, частка може бути продана третій особі на попередньо погоджених з нею умовах.

Слід зауважити, що інші учасники товариства мають переважне право придбання частки лише у випадку відчуження її шляхом продажу. У разі відчуження частки на інших умовах, наприклад, за договором дарування, інші учасники товариства  переважного права на придбання частки не мають. Однак у разі укладення договору дарування з третьою особою з метою приховування фактичних відносин купівлі-продажу існує ризик визнання такого договору удаваним за позовом заінтересованої особи (одного з учасників товариства)  в судовому порядку. Наслідком задоволення такого  позову може бути застосування до укладеного договору дарування правил договору купівлі-продажу з переведенням права покупця на заінтересовану особу.

Слід також зауважити, що частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена лише після повної її сплати  (внесення вкладу у повному обсязі) учасником, який її відчужує (ст. 53 Закону „Про господарські товариства”).  У випадку часткової оплати частки,  частка може бути відчужена лише у тій частині, у якій вона вже сплачена. Тому, перед вчиненням правочину з відчуження частки доцільно переконатись у тому, що відчужувана частка повністю сплачена (вклад до статутного капіталу внесено у повному обсязі). На підтвердження факту повного внесення вкладу (оплати частки) учаснику відповідно до ст. 52 Закону «Про господарські товариства» повинно видаватись відповідне свідоцтво товариства. Форма та зміст такого свідоцтва законодавчими актами не встановлена. На практиці, за нашими спостереженнями, такі свідоцтва у більшості випадків учасникам не видаються.  Переконатись у тому, що відчужувану частку повністю сплачено, можна аналізуючи дані та документи бухгалтерського обліку. Особливо важливо переконатись у повній оплаті відчужуваної частки особі (особам), які мають намір придбати частку.

Для договорів купівлі-продажу, міни, дарування частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю  закон прямо не вимагає дотримання певної форми, але виходячи з загальних норм цивільного законодавства, зокрема,   п.3 ч.1 ст. 208 ЦК України, правочин, який укладається між фізичною та юридичною особою, а також між двома фізичними особами на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, належить вчиняти у письмовій формі. Правочин, який вчинено у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Закон не вимагає нотаріального посвідчення договорів про відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Разом з тим відчуження частки у статутному капіталі тягне за собою внесення та державну реєстрацію відповідних змін до статуту товариства, а також  відомостей про товариство, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.   У відповідності зі ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» для реєстрації правових наслідків такого правочину державному реєстратору подається нотаріально засвідчена копія документу про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства до нового власника чи нотаріально посвідчений договір про такий перехід або передання.

Таким чином, вказаний закон «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» не містить вичерпного переліку документів, якими може засвідчуватись вчинення правочину про відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, однак дає підстави вважати, що крім нотаріально посвідченого договору це можуть бути й інші документи.

Частково з цієї причини до недавнього часу існувала практика оформлення відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі нотаріально-засвідченої письмової заяви учасника, адресованої загальним зборам  учасників, з повідомленням про вихід з товариства та відчуження частки іншій особі. Такі заяви приймались окремими державними реєстраторами, як документ, що засвідчує перехід частки у статутному капіталі до іншої особи, і на їх підставі проводились відповідні реєстраційні дії, пов’язані з відчуженням частки.

Однак, на нашу думку, таку заяву не можна вважати документом, що  засвідчує юридичний факт відчуження частки, принаймні, з тієї причини, що вона не містить  ніяких відомостей про волевиявлення особи, яка придбала частку.

Найбільш коректним та надійним способом оформлення правочину про відчуження частки у статутному капіталі наразі є укладення відчужувачем з особою, яка має намір придбати частку, договору купівлі-продажу (дарування, міни) з нотаріальним посвідченням. Цей спосіб мінімізує як ризики відмови у державній реєстрації правових наслідків вчиненого правочину, так і ризики його можливого оспорювання.

Договір про відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю має бути укладений з дотриманням загальних умов дійсності правочину та встановлених законом вимог до правочинів конкретного виду (купівлі-продажу, міни, дарування тощо). Зокрема, як уже зазначалось, при укладенні договору купівлі-продажу повинна бути дотримана вимога щодо письмової форми та зазначення усіх істотних умов договору, якими принаймні є ціна та об’єкт продажу. Зважаючи на специфіку об’єкта відчуження, у будь-якому договорі про відчуження частки, на наш погляд, має бути визначено найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код відповідного товариства з обмеженою відповідальністю, а також розмір відчужуваної частки у статутному капіталі.

Перед укладенням договору  для сторін договору фізичних осіб, що перебувають у шлюбі, як правило, необхідно отримати згоду другого з подружжя у вигляді письмової заяви з нотаріальним посвідченням. Така згода не потрібна для особи, що відчужує частку, якщо частка є її особистою приватною власністю, а не спільною власністю подружжя.

Укладення договору про відчуження частки у статутному капіталі, не є достатньою умовою для переходу права на частку до іншої особи. Фактично, належність частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю певній особі засвідчується відомостями про товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також належним чином зареєстрованому статуті товариства. Тому перехід права на частку до іншої особи можна вважати завершеним з моменту внесення та державної реєстрації відповідних змін до Статуту товариства, а також відомостей про товариство, що містяться у державному реєстрі.

У відповідності зі ст. 145 ЦК України та ст. 59 Закону „Про господарські товариства” зміни до Статуту товариства з обмеженою відповідальністю підлягають затвердженню загальними зборами учасників товариства. Ця обставина дає підстави вважати, що правочин про відчуження частки не буде завершено, доки загальними зборами учасників не буде затверджено та подано державному реєстратору  разом з документами,  що засвідчують відчуження частки, ще й зміни до статуту товариства, належним чином оформлені та підписані учасниками, у яких відображено наслідки відчуження частки.

Таким чином,  навіть у випадку відчуження частки на користь одного з учасників, інші учасники товариства мають практичну можливість ускладнити, а в деяких випадках  повністю заблокувати завершення такого правочину шляхом блокування затвердження загальними зборами учасників змін до статуту та відмови від підписання цих змін.

Тому на практиці перед вчиненням правочину з відчуження частки у статутному капіталі доцільно попередньо залучитись згодою усіх інших учасників товариства з обмеженою відповідальністю. За наявності такої попередньої згоди можливо скликати загальні збори учасників товариства та включити у порядок денний такі питання:

  • припинення участі у товаристві учасника, який у повному обсязі відступив свою частку (у разі відчуження частки у повному обсязі);
  • прийняття до товариства особи, яка придбала частку (у разі, якщо частка відчужується на користь третьої особи);
  • затвердження змін до статуту, пов’язаних з відчуженням частки (зміна розподілу статутного капіталу на частки та, можливо, зміна складу учасників).

Затверджені зміни до статуту (нова редакція статуту) підписуються усіма учасниками товариства з нотаріальним посвідченням підписів та разом з документом, що засвідчує вчинення правочину про відчуження частки (договором), а також іншими документами, передбаченими ст. 29 Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, подаються державному реєстратору для проведення відповідних реєстраційних дій. Лише після держаної реєстрації змін до Статуту товариства та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру особу, на користь якої було відчужено частку, можна вважати власником частки, а також новим учасником товариства, якщо до придбання частки ця особа учасником не була

На додаток слід зауважити, що відчуження частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю на користь іншого учасника або третьої особи є досить складним правочином, легковажне ставлення до оформлення якого у деяких випадках може призвести до значних збитків та інших негативних наслідків.

2010 р.

<< Назад

 
G Analytics
сайт создан компанией сделать сайт