Консультації


Проблеми поділу окремих видів майна, що є спільною сумісною власністю подружжя

Ст. 69 Сімейного кодексу України передбачено право подружжя на поділ майна, що є об’єктом права їх спільної сумісної власності. Відповідно до ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. За Цивільним кодексом України (ч. 1 ст. 190) майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Таким чином, у разі поділу спільного майна подружжя підлягають поділу не тільки речі, але й майнові права та обов’язки, що є об’єктом права їх спільної сумісної власності. Однак на практиці у більшості судових справ про поділ спільного майна подружжя розглядаються позови та приймаються рішення про поділ переважно речей, які перебувають у спільній сумісній власності подружжя (речей домашнього вжитку, грошових коштів, об’єктів нерухомості тощо). Судові рішення про поділ інших видів майна зустрічаються порівняно рідко.

На наш погляд це можна пояснити такими обставинами:

  • більшість пересічних громадян спільним майном подружжя вважають саме спільні речі;
  • майнові права та обов’язки, як особливий вид майна, набули поширення у цивільному обороті України відносно недавно, а тому усталена судова практика їх поділу в українському судочинстві ще не склалась;
  • через недосконале правове регулювання існує багато технічних проблем, що перешкоджають документальному оформленню поділу майнових прав та обов’язків подружжя.

Разом з тим з розвитком ринкових відносин та системи банківського кредитування в Україні зросла кількість довгострокових кредитних, інвестиційних та інших угод, що укладаються в інтересах сім’ї одним з подружжя. Такі правочини вчиняються у разі придбання у кредит автомобілів, земельних ділянок, інвестування у довгострокове житлове будівництво і породжують у подружжя відповідні довгострокові майнові права та обов’язки, які, на наше переконання, також є об’єктом права їх спільної сумісної власності. Проблема поділу цих прав та обов’язків, зокрема, унаслідок розірвання шлюбу, наразі є дуже актуальною.

Не менш актуальною також є проблема поділу корпоративних прав (акцій, часток у статутному капіталі господарських товариств), придбаних одним з подружжя у шлюбі за спільні кошти.

Дуже часто виникають труднощі у справах про поділ спільного майна, придбаного у кредит та зареєстрованого на ім’я одного з подружжя, зокрема, у випадках, коли таке майно на момент розірвання шлюбу або поділу обтяжене борговими зобов’язаннями (кредит на його придбання не погашено).

Нижче наведено наш аналіз деяких практичних проблем, які виникають у процесі поділу окремих видів майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

Поділ майна, придбаного у кредит, та боргових зобов’язань, пов’язаних з його придбанням

Доволі часто, перебуваючи у шлюбі, подружжя купує у кредит за запозичені у банківських установ кошти різноманітне майно як-то квартира, автомобіль, житловий будинок чи земельна ділянка. У разі укладення кредитного договору обидва з подружжя можуть виступати як співпозичальники, але у більшості випадків стороною кредитного договору (позичальником) є лише один з них. Майно може бути придбане повністю або частково за запозичені за кредитним договором кошти; за кошти, які є спільною сумісною власністю подружжя; або за кошти, що є особистою приватною власністю одного з подружжя.

Усі вказані вище обставини придбання майна (джерела грошових коштів) мають суттєве значення для правильного вирішення питання про поділ такого майна, а також боргових зобов’язань, пов’язаних з його придбанням. Судова практика та погляди правознавців на проблему поділу такого майна, а також майнових прав та обов’язків, пов'язаних з його придбанням, є вкрай суперечливою.

За загальним правилом відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Тому у разі придбання подружжям або одним з подружжя квартири у шлюбі за кошти, які є їх спільною сумісною власністю, така квартира вважається їх спільною сумісною власністю з моменту державної реєстрації вчиненого правочину (договору купівлі-продажу). У разі, якщо квартиру було придбано в інтересах сім’ї за кредитні кошти, така квартира також є спільною сумісною власністю подружжя, у тому числі за умови, коли позичальником коштів та покупцем квартири формально є лише один з подружжя.

Справді, відповідно до ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, грошові кошти, отримані одним з подружжя за кредитним договором, укладеним в інтересах сім’ї, слід вважати спільними коштами подружжя. Відповідно, квартира або інше майно, придбане за такі кошти, також є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тому вимога про поділ придбаної у шлюбі за кредитні кошти квартири (іншого майна) підлягає задоволенню також і у випадку, коли покупцем квартири формально є лише один з подружжя.

При цьому перебування такого майна у заставі та наявність боргових зобов’язань з повернення кредиту не є перешкодою для його поділу. Однак, як уже зазначалось, у разі поділу майна крім речей підлягають поділу також майнові права та обов’язки. Тому обов'язок з повернення суми кредиту так само, як і інші майнові права та обов’язки у разі поділу спільного майна подружжя також може бути поділений між ними. Через це тому з подружжя, від імені якого було укладено кредитний договір, у разі подання позову про поділ спільного майна подружжя слід до переліку такого майна включити також боргові зобов’язання, зокрема, з повернення кредиту.

Такий підхід співпадає з позицією Верховного Суду України, відображеною у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, де вказано, що при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім’ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Однак, у судовій практиці є багато випадків, коли суди, задовольняючи позови про поділ спільного майна подружжя, у тому числі придбаного у кредит, не задовольняють вимоги про поділ або врахування невиконаних зобов’язань перед третіми особами (банками) щодо повернення кредитних коштів, за рахунок яких було придбане це майно. В результаті придбане за кредитні кошти майно ділиться між подружжям, а обов’язок з повернення кредиту залишається виконувати тому з них, хто уклав кредитний договір в інтересах сім’ї. Такі судові рішення є неправосудними, оскільки порушують принцип рівності часток дружини та чоловіка у спільному майні.

На нашу думку, у разі поділу майна подружжя, придбаного у шлюбі за кредитні кошти, зобов’язання щодо повернення банку непогашеної частини отриманого кредиту має бути поділене між подружжям, якщо така вимога заявлена у позові про поділ спільного майна.

Слід також зауважити, що у деяких випадках судові рішення про поділ майна подружжя, придбаного у кредит, приймаються з урахуванням боргів за кредитними договорами, але без їх реального поділу. У таких випадках наявність у одного з подружжя обов’язку з повернення суми кредиту банку інколи враховується судом шляхом відходу від засад рівності при поділі придбаного у кредит майна.

У деяких випадках суди виносять рішення, якими вносяться зміни до кредитних договорів, зокрема, до їх суб’єктного складу. У результаті інший з подружжя також стає співпозичальником за кредитним договором та визначається частка кожного з позичальників у зобов’язанні відносно банку. У більшості випадків до розгляду таких спорів третьою особою залучається банк, який, зазвичай, заперечує проти внесення змін до кредитного договору.

Іноді суд своїм рішенням кожного з подружжя у рівних або інших частках зобов’язує виконати обов’язок за кредитним договором без внесення змін до самого договору.

На нашу думку, значна частина таких рішень приймається судами з грубими порушеннями прав подружжя на поділ в натурі майна, що перебуває у спільній сумісній власності.

Суперечливою є також судова практика вирішення справ про поділ майна, придбаного одним з подружжя у кредит до укладення шлюбу, за умови, що повернення кредиту здійснювалось у шлюбі за рахунок спільних грошових коштів подружжя. У більшості випадків суди відмовляють у задоволенні таких позовів в силу того, що вказане майно придбане до укладення шлюбу і належить на праві особистої приватної власності одному з подружжя. Така правова позиція, на нашу думку, є правильною.

Разом з тим існує судова практика стягнення на користь одного з подружжя грошової компенсації у розмірі певної частини від сплачених у шлюбі в рахунок погашення кредиту грошових коштів. Крім того існують судові рішення, якими задовольняються позови про визнання права власності одного з подружжя на частину майна, придбаного іншим за кредитні кошти до укладення шлюбу, якщо повернення кредиту відбувалось у шлюбі за рахунок спільних коштів подружжя.

Поділ майна, а також майнових прав та обов’язків, набутих за інвестиційними договорами

Зараз нерідко складаються ситуації, коли особа у власних інтересах або в інтересах сім’ї укладає інвестиційний договір на будівництво квартири (будинку). До моменту закінчення будівництва і належного оформлення права власності на таку квартиру (будинок) особа має лише сукупність прав та обов’язків за інвестиційним договором. У випадку, якщо такий договір було укладено у шлюбі і на момент розгляду справи про поділ спільного майна подружжя будівництво будинку (квартири) ще не закінчилося, поділ такого нерухомого майна неможливий.

Відповідно, при розірванні шлюбу та поділі спільного майна подружжя виникає проблема поділу прав та обов’язків за інвестиційним договором, найціннішим з яких є право на отримання у майбутньому збудованої квартири (будинку). Предметом поділу у такому разі можуть бути майнові права та обов’язки, які виникають з інвестиційного договору. Поділ цих прав та обов’язків може бути здійснено шляхом внесення відповідних змін до інвестиційного договору. Правильне вирішення такого спору, як правило, ускладнюється тією обставиною, що на момент розірвання шлюбу (поділу майна) грошові зобов’язання за таким договором можуть бути виконані лише частково.

Особливо проблемним є випадок, коли зобов’язання з інвестування коштів у будівництво будинку (квартири) виконані одним з подружжя у повному обсязі ще до укладення шлюбу, а право власності на об’єкт нерухомості оформляється вже у шлюбі. За таких обставин є усі формальні підстави вважати придбане таким чином нерухоме майно спільною сумісною власністю подружжя. Можна припускати, що рішення судів у справах про поділ такого майна будуть вкрай суперечливими та непередбачуваними.

Поділ корпоративних прав

Нерідко предметом судового розгляду стають позови про поділ спільного майна подружжя у вигляді акцій (часток у статутному капіталі) корпоративних господарських організацій (акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю тощо). Часто позивачі просять суд при поділі такого майна виділити їм у власність відповідну частину майна господарського товариства, засновником (учасником) якого є один з подружжя. Деякі позивачі вимагають виділити їм у власність відповідну частину вкладу до статутного капіталу такого товариства. Як правило, суди обґрунтовано відмовляють у задоволенні таких позовів на тій підставі, що власниками такого майна є не подружжя, а відповідні господарські товариства (емітенти корпоративних прав).

На наш погляд, у разі поділу майна подружжя, якому на правах спільної сумісної власності належать корпоративні права (акції, частки у статутному капіталі) господарських товариств, правомірно вимагати не поділу майна відповідних підприємств, а поділу емітованих цими підприємствами корпоративних прав (акцій, часток у статутному капіталі).

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, акції можуть бути об’єктом права спільної сумісної власності і предметом поділу між подружжям, якщо вони були придбані за їх спільні кошти. Разом з тим вклад до статутного капіталу господарського товариства (наприклад, ТОВ) не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки ст. 13 ЗУ «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство.

Нажаль, Пленум у своєму роз’ясненні прямо не вказав на можливість поділу таких корпоративних прав, як частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Крім того чинним законодавством, що регулює діяльність господарських товариств та зокрема товариств з обмеженою відповідальністю, не врегульовано порядок набуття членства у такому товаристві іншим з подружжя, який отримав право на частку у статутному капіталі внаслідок поділу спільного майна. З цієї причини суди часто відмовіляють у задоволенні вимог про поділ між подружжям частки у статутному капіталі ТОВ, яка була придбана одним з них у шлюбі за спільні кошти.

Ми вважаємо, що вимоги про поділ часток у статутному капіталі ТОВ, так само як і акцій, що були придбані у шлюбі за спільні кошти подружжя, підлягають задоволенню, однак правовий механізм реалізації наслідків такого поділу необхідно додатково врегулювати на рівні закону.

2011 р.

<< Назад

сайт создан компанией сделать сайт